Мені 32 роки. Я жила з донькою і батьком у місті Нікополь Дніпропетровської області. Працювала перукаркою.

24 лютого мені зателефонував брат і сказав, що почалася війна. Я була шокована. Не знала, як реагувати. Дитина прокинулася – ми стали збирати найнеобхідніші речі. 

Ми виїхали на День незалежності. Через годину після нашого від’їзду почався потужний обстріл. Зараз мешкаємо в селі Старозаводське Нікопольського району. Під час війни я вийшла заміж. Мій чоловік – військовий. 

Загинуло дуже багато знайомих військовослужбовців. Однокласник пішов із життя. Хвилююся за чоловіка. Він служить у Запорізькій області. Постійно під обстрілами.

Мене вражає сила духу нашого народу. Українці – дружні й нескорені. Одні пішли захищати країну, інші – допомагають їм. Хочеться, щоб війна закінчилася якомога скоріше.