Маріуполь. Проводжала чоловіка на службу та за пару хвилин пролунав вибух. Холод, бракувало їжі… Через артобстріл загорілася квартира: ми з дітьми (12 та 5 років) вистрибували з поверху через вікно, щоб врятуватися.

Діти хотіли їсти та не було що, бо через те, що згоріла квартира, згоріли ті невеличкі запаси, чим люди ділилися.

Пам'ятаю як синочок дуже хотів їсти, я пішла просити хоч щось, йому бабуся дала млинець та він один раз відкусив і почав ділити його сестричці та мені…

Мій чоловік військовий, потрапив у полон, був там 8 місяців. Я з дітьми весь цей час перебували у Маріуполі. Згоріли всі документи. Чоловіка обміняли в листопаді, він зробив нам документи та переслав волонтерами. Ми виїхали в березні цього року. Були люди зі старого Криму, що під Маріуполем, вони мене з дітьми прийняли до себе, давали нам їсти та ми були в теплі. Ми їм дуже вдячні.

Наразі я домогосподарка, з дітьми вдома, бо немає з ким залишати дітей, щоб працювати.

Про страшні події нагадує мій шрам на руці після падіння з висоти, стоїть пластина. Ми втратили все, що в нас було в Маріуполі, але найголовніше, що ми залишилися живі…