Історії, які ви нам довірили
«Швиденько зготувати, а як почнуть стріляти – назад у льох»
2018 рік – найстрашніший період війни – згадує 82-річна Надія Ляшковська. Снаряди руйнували будинки, люди днями сиділи в підвалах. І досі на вулицях Новолуганського видно наслідки обстрілів.
У 2018 році в нас селище перебите було, багато-багато будинків побитих, вікна, дахи.
Ми ховалися. У нас такий підвал, що ямою зроблений, сиділи там. А коли вилазили, швиденько зготували, а як почнуть стріляти – назад у льох.
Було то газ – трубу переб’ють, то світло. По тижню не було газу, по 3-4 дні труба перебита була.
У нас вікна вставлені. Постраждав гараж, сарай і веранда, двері туди-сюди хиталися, штукатурка падала. Але гаражі, сараї не ремонтували. Тільки в будинках ставили вікна.
Гуманітарна допомога була, часто давали допомогу від Ріната Ахметова. Добре все там: і масло, і крупа, і борошно.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
