Найстрашніше у житті Ірини Миколаївни – це ночі, проведені без сну під час обстрілів. Вона ховалась у кожному кутку свого будинку з маленькими онуками. Все тремтіло і свистіло.

Люди перебували у постійному напруженні, чекаючи чергового бомбардування. Хочеться, щоб діти більше не чули цієї стрілянини, каже жінка.