Історії, які ви нам довірили

1 2
меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

1 2
До всіх історій
Анжеліка Некрашевич-Семеняк

«Було дуже страшно, ми не знали, куди прилетить наступний снаряд»

переглядів: 413

У сирому підвалі моя дочка, 12-річна Віолета, почувається незатишно. Вона хоче скоріше вибратися звідти. Тому що влітку 2014 року нам доводилося тижнями ховатися під землею, поки в сусідньому селі Карлівка йшли бої. Нам було дуже страшно, тому що ми не знали, куди прилетить наступний снаряд.

Потроху звикли. Навіть молодша дочка, чотирирічна Маргарита.

Я зі своїми трьома дочками обстріли пережила, а ось будинок, подарований на весілля, ні. Від обстрілу будинок ходив ходором, пішли тріщини, стіна відійшла.

Підлатати б житло, та нема за що. Чоловік тільки недавно зміг влаштуватися на роботу, а свою роботу я втратила.

До війни майже все населення Галицинівки працювало в Донецьку, а потім почалися перебої з транспортом. Сполучення з містами на підконтрольній території відновилося лише п’ять місяців тому. Досі часто перебої з електрикою, води немає.

До чого звикнути неможливо – це коли дитина знаходить на землі 10 копійок і приносить тобі їх зі словами: «Мамо, доклади грошиків і підемо в магазин і купимо цукерок!» А ти розумієш, що докласти нічого… Почуваєшся такою безпорадною, важко дуже! Війна перекреслила мою мрію, що в мене буде багато діток…

Галицинівка 2014 Відео Історії мирних жінки 2014 зруйновано або пошкоджено житло обстріли втрата роботи безпека та життєзабезпечення харчування дітей сім'ї з двома і більше дітьми
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій