Війна розігнала людей з рідного міста – вулиці спорожніли. Лідія Єгорівна нікуди не виїжджала, продовжувала працювати, попри воєнні дії. Внаслідок обстрілів у будинках вилітали шибки, доводилося ховатися у коридорі та спати на підлозі. Не було світла й газу, люди були позбавлені елементарних умов для життя.