"Коли зважилися виїхати, то був другий день окупації. Ми ризикували своїм життям. Гарантій не було. Той жах, який ми бачили на дорозі, - розбиті машини, що згоріли, - каже Ганна з Маріуполя. – Перед від'їздом дві ночі не спали. Дітей у підвалі вкривали чим могли. Сиділи біля дітей на пластикових стільцях. Розуміємо, що перетворюємося на зомбі".