Ми були вдома. Як вранці зателефонувала мама і сказала, що почалася війна. Ми під кожну тривогу ходили в укриття. Але якось і наше місто почали обстрілювати щодня цілодобово. Під час першого обстрілу я бігла з дитиною у коридор, та під час вибуху мене підкинуло і я впала - зломала палець на нозі. Довелось переїхати. Через обстріли закриті були магазини і аптеки. Я маю інвалідність та хронічну хворобу. Потім взагалі відключили воду. Довелось поїхати у Дніпро.

Був страх за себе і дитину. Він у мене з інвалідністю та буває не так швидко реагував на обстріли. Ми живемо з сином окремо. Мої батьки залишилися в місті Нікополь. З чоловіком я розлучена давно і в вихованні сином участь не приймає. Я ж працюю дистанційно. Все ж, людей нашої країни об'єднала ця війна.