Тетяна життя присвятила професійно-технічній освіті. Мала власний будинок, складала копійку до копійки, аби забезпечити себе на пенсії. Мешкала жінка у передмісті Лисичанська. Коли почалася повномасштабна війна, їх село Березове "відрізало" від основної інфраструктури міста. Вижити було непросто. Тетяна запросила до себе подругу. Удвох було легше переживати тяготи війни.

На очах Тетяни загинув сусід, ще кількох — поранило. Інтерв'ю з жінкою записано в одному з шелтерів Дніпра, який прихистив чимало освітян з окупованих територій.