На початку війни ми мешкали у своєму рідному місті Херсон. Проживши під обстрілами більше року, бачили багато жахіття і страждань рідних нам людей.

Під час вторгнення у нас було двоє діток 13 років. Згодом в нас з'явилася третя дитина, і нам з чоловіком стало дуже лячно за малечу. Прокидатися у ночі та кожного разу бігли у підвал було дуже важко.

Ми вирішили покинути своє житло і переїхати до іншого міста, тому що через прольоти діти стали боятися усіх вибухових звуків. Але чоловіку довело повернутися до Херсона, його мати потрапила до лікарні і їй необхідний догляд.

Ми стояли у великих чергах у магазина, ціни були завищені до максимуму. Був час, коли сиділи без води. Прали речі у річці. Не було газу у зимовий період.