У 2014 році я переїхала з Мар’їнки у Дніпро. Мало що пам’ятаю з того часу, бо була малою. Зараз навчаюся у Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара. Про повномасштабне вторгнення дізналася від подруги з Києва. Я не відразу змогла в це повірити. Звістка про війну в нас час здавалася мені дивною.

Найскладніше було підтримувати друзів, які перебували на окупованих територіях. Я не знала, як їх заспокоїти і чим допомогти.

На початку війни був ажіотаж. У магазинах і аптеках все розкупили. Але потім відновилося постачання продуктів і медикаментів. Усе стало на свої місця.

Сподіваюся, що війна скоро закінчиться і я буду жити у вільній країні.