Я з Миколаївської області, в селі коло Снігурівки живу. Мені 60 років.
Коли почалась війна, жінка зі старшою дочкою виїхала в Прагу. Нас окупували. З харчами сталосутужно: ми могли лише раз на місяць з’їздити у Херсон.
Окупанти лазили по дворах, усе забирали, що побачать. Їм усе цікаво було, особливо бурятам. Вони дуже дивувалися, що хати наші добре обставлені, що все є, що туалети всередині. І дуже нахабні були.
Доводилося у підвал ховатись через обстріли, касетні снаряди падали на село. Коли наші підходили до села, окупанти тікали зі свого блокпосту о другій годині ночі. А ранком заїхали машини з нашими хлопцями і українським прапором. Ми обіймалися, фотографувалися, виносили хлопцям пригощання. Це була велика радість.
