Я приїхала до дітей в гості дні за чотири до початку війни. В перший день війни я була Київської області. Тут було гучно. Звісно, були відключення світла, в магазинах – мало продуктів, але ми голодні не були.

Мене вразили маріупольці, які чекали росіян. Там багато таких було. Їм не можна було говорити нічого доброго про Україну. 

Чоловік мій теж був у захваті від російської армії. Він залишився в Маріуполі. Офіційно ми не розведені, але не спілкуємося.

Я тут ходила сітки плела, свічки окопні робила. Вже в Маріуполь не поїду. По-перше, мені багато років, я тут поряд з дітьми, та й нескоро Маріуполь стане таким, як він колись був.