Тетяна Задорожна будувала плани, підтримувала дітей в їхніх найліпших намірах і мріяла про вступ сина в медичний університет. Та коли в Горлівці почали стріляти, вона вирішила поїхати спочатку на Полтавщину до брата, а потім у Білу Церкву. Довелося починати життя заново. Біль пережитих за останні сім років потрясінь дотепер відгукуються в душі, але жінка намагається бути сильною.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: