Мені вже 41 рік. Я живу в Охтирці. Перші два дні війни ми з донькою ховалися в підвалі сусіднього будинку, а потім виїхали з перевізником до знайомих у сусідній район.

Були такі обстріли, що земля двигтіла.

Ми брали з собою кішку й собаку. Я не панікувала і заспокоювала доньку та всіх, хто був поряд. Ми вдячні за кожен прожитий день. Майбутнє не плануємо.