Я мама одиначка, а тепер ми з дітьми переселенці. Виїхали із під Оріхова, зараз в Запоріжжі.

Нажаль, наже життя дуже і дуже змінилося, діти як раніше не відвідують дошкільні та навчальні заклади, я втратила роботу, виживаємо лише на ВПО, живемо зараз одним днем.

Коли ми були вдома, я не могла спокійно спати бо прислухалась до вибухів постійно, чи це близько чи далеко, чи це від нас чи до нас. Були свідками того, як вдома осколками вбило собаку у дворі під час обстрілу та ранило нашу сусідку в руку біля двору. Менший син, якому 4 роки, при вибухах різко зривався та починав плакати, ховався. Старша донька трохи стриманіша, їй 13 років, вона вже все розуміє.

Нажаль, наш дім частково зруйновано, немає криші, вікон, двері всі в дірках, все посічене. Я не знаю, як та що робити далі, зараз проживаємо без планів на майбутнє зовсім.