Мені 43 роки, я переселенка з Донецької області. Я йшла на роботу і мені зателефонувала донька, яка була в Польщі, - сказала, що війна. А потім я прийшла на роботу, і там мені також сказали, що почалася війна.

Ми вимушені були виїхати через війну. Труднощів у дорозі не було, але були сльози, біль через те, що ми покидаємо домівку. Ми винайняли вантажне таксі, забрали речі та виїхали. Зараз перебуваємо на Кіровоградщині. Тут були знайомі, які допомогли нам знайти домівки. Я знайшла тут роботу. Вивезла своїх батьків, дітей, чоловіка. Живемо всі в одному селі. Нам місцеві надали житло. 

Зворушило ставлення сторонніх людей, їхня допомога.

Шокувала втрата домівок, роботи, стабільного доходу. Старша донька виїхала за кордон, а менша - зі мною. Ми не знаємо, що далі робити в такій ситуації, але в нас є надія на перемогу. Ми дуже вдячні Фонду Ріната Ахметова за те, що він нам допомагає.

Якщо буде наша перемога, то все буде добре. Ми - тільки за перемогу, за Україну. Звісно, важко буде в майбутньому все відроджувати, але ми сильна нація, ми впораємося.