Я пенсіонерка. Жили ми в Миколаївській області. Було мирне життя. Діти, онуки – усі разом були, а тепер усі порозбігалися. Наше місто було окуповане. 

Мені подзвонили з Миколаєва та сказали, що бомблять аеродром і що почалася війна. Це було в лютому 2022 року. А на нашу Снігурівку 14 березня скинули бомби. 

З літака обстрілювали. Почали скидати бомби прямо по місту, в район військкомату. Були і загиблі, і постраждалі, і будинки зруйновані. 

В нас не було ні світла, ні води. І зв'язку не стало. Треба було шукати місце, де можна подзвонити. А росіяни нам ще й не давали цього робити. Вони ходили по хатах, грабували, крали. І людей катували, били.

5 квітня ми виїхали під обстрілами. У нас уже були росіяни, за вісім кілометрів від нас стояли українські війська. Нас вивозили волонтери в Баштанку. Там стояли маршрутки, і нас розвозили далі.

Менший син був давно вже в Польщі. Поїхав на заробітки, там і залишився. А старший був фермером у Снігурівці. Його родина теж виїхала. Вони були в Львівській області, а потім - на Закарпатті. Згодом невістка поїхала в Німеччину з онуками. 

Коли я була в Польщі, то бачила, як показували, що росіяни унітази крадуть. Це дійсно правда. У будинок заходили, двері вибивали й техніку виносили: холодильники, телевізори – буквально все. Ми з одним чоловіком разом робили - він технологом був - то його забрали, катували, мішок на голову наділи й кудись вивозили. Люди дуже боялися.

Як тільки 11 листопада Снігурівку звільнили, а 18 числа я вже повернулася. Ще ні світла, ні води не було. А згодом почало все з'являтися. Нам хорошу гуманітарку давали. 

Дуже багато домів тут перебили. Моя домівка, можна сказати, залишилася цілою, але всередині все розкрадене. Та головне – що будинок уцілів. 

У мене є родичі на півночі росії - зараз у нас напружені стосунки. Вони наче напряму й не винуваті, але ж усе одно - за путіна. 

Шокував Великдень. Росіяни пішли 11 листопада, і більше нас не чіпали. А на Великдень люди прийшли в церкву, і росіяни почали бомбити. Загинуло двоє дітей. Моїх знайомих дівчинка, 18 років. Це така рана! 

Дитина просто приїхала до бабусі, пішла в церкву святити паски з хлопцем – і їх убило. До нас п'ять чи десять ракет прилетіло. Знову по школі. Ті школи вже й так зруйновані, а росіяни знову гатять по школах, по будинку культури.