Шокувало мене те, що 22 серпня зайшли до нас орки. Зайшли і вийшли. Це було неприємно, було сильне емоційне навантаження. З ними дуже тяжко. 

У нас не було ні світла, ні газу. А ліки і продукти син привозив у село. Згодом він нас вивіз звідти. Тяжко вивозив син. Тоді якраз були дощі, багнюка. Нас навіть пожежною машиною тягли. Перетягли на ту сторону, а потім уже ми виїхали. Не забирали тварин, бо надіялися повернутися, але так і не повернулися. У січні забрали сина на фронт, а в березні він загинув.

Мрію, щоб була перемога, щоб діти були живі, онуки, щоб закінчилося все. Живемо заради онуків - ось таке в нас майбутнє.