Як починалося? По вулиці пішли БТРи. Це було моторошно. Солдати в масках сидять, посміхаються, по вулицях роз'їжджають. Вночі стрільбище. Чула тільки стукіт серця у себе в грудях і в підвал бігли з онуком, у сина тільки народилася дитина. І як ми в підвал бігли... це було жахливо. Снаряди летять, вертольоти гудять. Страшно навіть згадувати. Все летіло, горіло, все червоне. Ну дуже страшно!

Було жахливо під обстрілом бігти в підвал з маленьким онуком

Ми півроку пенсії не бачили під час війни. Солдати нам роздавали батони в школі, і ми ходили, брали. А що робити? Їсти - то хочеться.

Першим нам став допомагати Фонд Ріната Ахметова, спасибі велике йому. Це було дуже добре, дуже люди йому вдячні. Потім пішли то німецька, то норвезька допомога.

Нерви, вік, ось і чіпляються болячки. У мене жовч пішла по всьому тілу, тому що хворобою Боткіна перехворіла в 52 роки. Тепер весь час на ліках.

І зараз чутно, як стріляють.

Мріємо, щоб швидше закінчилася війна і був мир. По Луганську скучили дуже, він тут близько, а до Сєвєродонецька їхати далеко. Хочеться миру, щоб тільки мирно, а не війною все вирішилося.