Я була дома, збиралася на роботу, коли почула, що мирне життя відміняється.

П’ять місяців я знаходилася в окупації. Було відчуття, нібито я в тюрмі, де кожного дня не знаєш, що тебе чекає. Коли твоїх знайомих забирають у полон та катують за любов до своєї країни.

Найголовнішою проблемою у ці місяці були ліки, та дякуючи волонтерам, ми змогли вирішити ці проблеми. Батьки не змогли виїхати, я а покинула своє місто, тому що не погодилася працювати на окупантів і тому звільнилася. Зараз шукаю роботу – я педагог.