Зміни, що принесла війна? Це вимушений переїзд у інше місце. Нас троє: я, моя донечка і моя мама. Мама дуже хворіє і виїхали ми тому, здебільшого, щоб їй зробити операцію. А ще щоб дитина мала можливість займатися уроками, хоча й он-лайн. Було важко жити в окупації, психологічно і фінансово, ще й без зв'язку. У вересні, коли звільняли місто, було страшно чути обстріли і жити одним днем. Важко, дуже важко. Донечка майже прийшла до тями, тому що 7 місяців, як уже у Харкові. Але дуже потребує психологічної допомоги і соціального підйому. Окупація, ворожа техніка, бачити все це на свої очі - це найбільш страшно та важко. Авіація, страшно, дуже страшно було. Страх є і зараз. Ми стикнулись з гуманітарною катастрофою. Води і світла не було, газу. Запаси медикаментів були, але моя мама на гормонах, тому нервували, а якщо не вистачить. У лютому 2022 року, коли авіація бомбила по мостам, я у той час ще ходила на працю, а коли приходила додому, то бачила свою доню блідою і тремтячою від звуків і поштовхів вікон і дверей. Навіть у бабусі не вистачало слів, щоб заспокоїти онуку.