У перший день війни я почула вибухи у сусідньому місті, а потім росіяни зайшли до Токмака. Я вирішила відразу виїжджати з міста. Найбільше мене шокувало, що довелося втратити рідну домівку та розлучитись з близькими людьми. Радує, що є люди, які допомагають та підтримують мене. Це дуже допомагає вижити. Я тримаюсь заради дитини, навчилась поратись з емоціями. Хочу, аби в неї було світле майбутнє.