У перший день війни я була з онуками, у мене їх двоє – п’яти та одинадцяти років. Продуктів в магазинах не було, годувати дітей було нічим. Ми сиділи з ними у вогкому підвалі, вони хворіли через це.
У той час моя дочка знаходилась в Польщі, вона там вже рік лікувалась від важкої хвороби. Ми поїхали до дочки у Польщу, але згодом вона померла.
Я вимушена була повернутись додому. Зараз мені одній дуже важко, батько у житті дітей участі не бере.
Я дуже хочу миру, щоб мої онуки жили в мирі.
