22 лютого я був вдома, коли мене розбудив дзвінком товариш, який був на роботі в Києві. Він розповів, що почалася війна.

І над нашою хатою почали літати ракети. Одна вже впала за декілька кілометрів від мого дому. Я живу не дуже далеко від Макарова, і рашисти просто дивом, завдяки ЗСУ, не дійшли до нас.

Мій батько воював у другу світову, і не хочеться вірити, що й мені й моїм дітям теж доведеться бачити війну.

З початком війни логістика перервалась, і магазини були пусті. Було важко купити їжу та ліки. Стояли шалені черги в банкомати.

Я живу з родиною. У захваті від нашого народу: він показує великий супротив рашистам. І мітинги в Херсоні, і наш пес Патрончик, та ще багато чого надихає на перемогу.