Я пенсіонер. Живу з дружиною в місті Снігурівка Миколаївської області. До війни працював. 19 березня мене та моїх колег відправили додому, бо в місто ввійшли окупанти. Вони поставили блокпости й перевіряли документи. Ми були в окупації вісім місяців. Мама не захотіла виїжджати, а ми б не покинули її. 

Було тяжко з продуктами та ліками. І бомбили нас. Було влучання – шифер злетів, трошки вікна пошкоджені. Було страшно. Ховалися до підвалу. 

Іноді ходили на пошуки продуктів. Здебільшого – на ринок, бо магазини не працювали. На початку ще були гроші, а потім скінчилися. Ніде було зняти з картки. 

Ділилися з сусідами закрутками, борошном, морквою, бурячком, картоплею. Так гуртом і вижили. Питну воду набирали з джерела, а у якості технічної використовували дощову. 

Окупанти залишили Снігурівку дев’ятого листопада, якраз на день народження моєї дружини, а наступного дня заїхали наші військові. Ми з радістю зустрічали їх.