Мене до цих пір шокує, що в нашу країну влізли ці рашисти.Я пенсіонер, працюю на водоканалі. В районі, де ми живемо, в перший день сильно не стріляли. Були труднощі: не працювали лікарні, магазини. Я їздив на Херсон, возив людям продукти. Протягом восьми місяців проїжджав кожного разу по вісім блокпостів до Херсона. 

Було таке, коли стріляли по машині. Найбільше мені запам’яталося, коли 12 листопада я їхав з Херсону, а окупанти тікали мені назустріч. Це було страшнувато.

Дуже приємно, коли в новинах розказують, що наші хлопці б’ють рашистів і виганяють з України.

Моя донька зараз в окупації у Снігурівці. Син помер, одна донька за кордоном. З нами ще теща живе, бо в неї хату розбило. 

Хочеться, щоб війна швидше закінчилась.