Я зараз в місті Запоріжжі. Мені 19 років, студент, вчуся в Мелітопольському університеті. Був три місяці під окупацією. Бувало важко без харчів, приходилося перебиватися, потім все нормалізувалося. Агресори почали постачати кримську продукцію, але ціни були дуже великі. А у мене - одна стипендія. Батьки виїхали до Запоріжжя, і я вибрався також. Американська компанія мені допомогла виїхати.

Найскладніше – це російська окупація. Як люди зібралися, ми поїхали. 

Росіяни на блокпостах перевіряли паспорти, перевіряли чоловіків, хто служив. Було страшно виїжджати - думали, що не випустять, але, слава Богу, випустили.

Мені допомагали тільки в університеті, а більше ніхто не допомагав. Важко, але ми разом із родиною переживаємо ці всі події. До війни я працював на заводі в Мелітополі на токарних станках, а зараз шукаю роботу.

Хотілося, щоб швидше війна закінчилась, дуже хочеться повернутися додому. Вірю в Збройні сили і нашу перемогу. Після перемоги планую працювати, будувати свою сім’ю.