У перший день війни я була дуже налякана. Біля кордону розстріляли прикордонників, і одразу почалися обстріли. Було страшно навіть уявити, що це відбувається так близько. 

У мене є сім’я, я працюю. Ми з родиною не виїжджали, залишалися вдома, намагаючись забезпечити безпеку і хоч якусь стабільність у цих жахливих умовах.

Моя мама лежача. Вона зламала шийку стегна, тож я мушу постійно піклуватися про неї.

Зараз я чекаю тільки миру, щоб нарешті можна було жити спокійно, не боячись вибухів, і дбати про рідних без постійного страху.