В перший день війни було дуже страшно. Я крізь сон почула вибухи. Почала збиратися в школу, а вчителька написала, що почалася війна. У нас не було води, світла – таке могло бути і три дні. Коли включали, ми набирали про запас. Ми ночували в коридорі. Було страшно, і мій брат ховався під ковдрою. Я себе переконувала, що все буде добре.

Ми виїжджали за кордон. Я була рада, що ми не чули вибухи. Потім - сумувала за домом. Хотіла, щоб скоріше закінчилася війна і повернутися додому. В сім’ї ми почали більше один одного розуміти, більше спілкуватися, більше цінувати конкретні моменти життя. Коли закінчиться війна, я буду дивитися ширше на те, що буде далі.