Я з Херсонської області, з Генічеського району. Ми дуже добре жили. Працювали. А коли війна почалася, зранку вибухи почули, а потім побачили танки росіян. І ми з сім’єю 24 лютого виїхали з дому.

Виїжджали важко. Ми на шляху три бої зустріли. Перший – у Козацькому. Потім був Антонівській міст. На Каховську ГЕС повернув. Там повно рашистів було. Вони вже почали бої, і цивільним було небезпечно їхати, але люди проривалися, як могли. 

Ми хотіли заїхати в Миколаївську область, щоб дядька мого забрати. Їздили багато. Проривалися через Василівку, Запоріжжя і далі. Знайомі лишилися там.

Нічого гарного немає. Роботи нема, дуже багато людей виїхало, тому що ніхто не хоче з цими замурзами справу мати.

З роботою тут тяжко. Житло винаймаємо. Усе, що наживали за наше життя я і мої батьки – все там залишили. Багато людей гине, наших хлопців. А цивільних скільки!

Нашу родину війна об’єднала ще більше. 

Думаю, що війна закінчиться, коли Кремль запалає. Або ж треба вірити, як усі ми віримо, в ЗСУ і Залужного.