Я мешкаю у Баштанському районі Миколаївської області. Не виїжджала, бо доглядала маму. Їй 85 років. Діти виїжджали. 

Про початок війни ми дізналися відразу, як почули вибухи з боку Каховки. Питну воду набирали з криниці. Потім організували підвіз води, яку качали за допомогою генератора. Спочатку не вистачало продуктів. Згодом їх стали завозити з Кривого Рогу, а коли туди перекрили дорогу, то – з Херсону. Пізніше з’явилася гуманітарна допомога від Фонду Ріната Ахметова та інших організацій. Велике спасибі за неї.

Врізалося в пам'ять, як окупанти стріляли з-за річки. Було дуже страшно. Ми з односельчанами ховалися хто куди.

Багато людей виїхало – село опустіло. Від цього було моторошно. Уже дехто повернувся.

Спочатку я побачила відео в інтернеті, як наші військові зайшли у Снігурівку. Потім вони з’явилися у нас. Ми були на сьомому небі від щастя.

Віримо, що війна закінчиться нашою перемогою. Дуже хочеться, щоб це сталося найближчим часом.