Коли почалась війна, ми спали. Аж тут почали дзвонити родичі. Я подумала: «Що завгодно, тільки не це!»

Було лячно: закривалися магазини, аптеки, заправки. Ми самі собі готували на вогнищі їжу. Але люди змінились на краще, стали дружнішими, добрішими, почали ділитися всім один з одним.

Зі стресом я справляюся так – кажу всім: «Розказуйте лише те, що ви бачили. Не треба поширювати плітки».

Я чомусь відчуваю, що війна продовжуватиметься кругле число днів, можливо, п’ятсот. Майбутнє бачу в найкращих кольорах.