Ми пережили в Херсоні всю окупацію, потім обстріли. Все це дуже важко згадувати, не можемо забути. Світосприйняття змінилось. Коли ми узнавали, що загинув хтось, кого ми знали - це дуже важко. Дуже страшно було, коли рашисти почали після деокупації обстрілювати місто. З нестачею води, продуктів та ліків ми стикнулись з самого початку війни. Особливо важко було на початку війни і перед і зразу після деокупації. Дитина бачила, як рашисти ломилися в наш будинок. Дуже шокувало її, коли бачила їх на вулиці, майже всю окупацію просиділа вдома, бо боялась. Потім почались жахливі обстріли, це неможливо передати, як страшно. Було і таке, що прильоти були прямо біля нас, дитина сильно боялася і вибухів і пожеж після цього, які були навкруги.