Я жив у Добропіллі і не міг повірити, що почалася війна. Спочатку все здавалося нереальним, наче страшний сон. Але незабаром почалися обстріли, і стало зрозуміло, що це правда. Було дуже страшно, коли збивали ракети. 

Не було світла, води та продуктів, жити було тяжко. Люди допомагали чим могли - хтось приносив їжу, хтось речі. 

Племінник загинув на війні, а мій син зараз воює. Це приносить багато болю та тривоги.

Я виїхав з Добропілля. Зараз я живу з надією і чекаю на мир.