Коли почалася війна, активно стріляли і люди відчували сильний страх. Постійно в очікуванні чогось страшного і ніч без сну, розповідає Катерина Іванівна – «Обстріли, страшно звичайно, не знаєш куди себе подіти і валіза ця тривожна стоїть, і ніби підвал поруч, страшно в цей підвал опуститися». Напружена військова обстановка з бойовою технікою не дає спокою мирним людям. Катерина Іванівна мріє про те, щоб повернувся мир у їхнє селище і щоб люди були щасливі та здорові.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: