Я на групі за станом здоров'я, не працюю. Не можу сказати, що через війну моє життя сильно змінилося. Однак раніше я проходив лікування в Донецьку і часто туди їздив, а тепер доводиться їздити в Маріуполь.

Я зрозумів, що все змінилося, коли почалися вибухи. Ми сиділи без води кілька місяців, але всі сусіди намагалися допомагати один одному.

Коли все вибухало, було не дуже приємно, це відбувалося і вдень, і вночі. Лінія фронту проходить за кілька кілометрів від будинку, але все одно було добре чутно і видно. Зараз стріляють, але здалеку. Ми якось пережили все.

Мрію, щоб швидше все закінчилося і можна було вільно спілкуватися з родичами в Донецьку і Луганську, їздити до них в гості в будь-який час.