Соломка Андрій, учень Краматорської ЗОШ І-ІІІ ступенів №10 з профільним навчанням Краматорської міської ради

Вчитель, який надихнув на написання есе: Рущинська Алла Дмитрівна

Квітень 2014 року…

Ця дата розділила життя моєї родини на до та після… Я народився в місті Краматорську. У Донецькій області народилися мої батьки, дідусі та бабусі. Батьківщина моєї сім’ї – Донбас. Це край працьовитих людей, які після Другої світової війни відбудували вщент зруйноване житло, підняли на високий рівень промисловість та сільське господарство, раділи життю та не очікували лиха від найближчих «сусідів».

Нині, як і в роки Другої світової війни, Україна воює з агресором. Сьогодні це путінська Росія, яка посягає на нашу територіальну цілісність. Для більшості громадян України напад Росії став шоком. Для нас – це війна за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності проти імперських амбіцій підступного агресивного сусіда-злочинця.

Мені було вісім років, коли я перший раз в житті почув постріли війни. Краматорськ разом зі Слов’янськом прийняли на себе удар агресора. У місті з’явилися блокпости, озброєні люди (бандити) контролювали всі виїзди.

Наше місто, здавалося, було відрізано від усього світу. Підприємства працювали в обмеженому режимі, діти перестали ходити до школи. Обстріли були постійно: і вдень, і вночі. Ми навчилися по звуках відрізняти типи снарядів. На вулицях майже не було людей.

Я ніколи не забуду, як вночі мати розбудила мене і ми побігли ховатися у підвал. По нашій вулиці йшли танки. Був страшенний гуркіт моторів, у повітрі стояв насичений запах пального, вибухи були дуже близько. Моя мама тремтіла, а я, восьмирічний, її заспокоював. Після тієї ночі в нас у підвалі завжди був запас води, теплі речі, лопата (для того, щоб можна було вибратися, якщо снаряд зруйнує наше укриття). Ще мама зібрала сумку, яка завжди стояла на порозі. Там були наші документи, ліки та необхідні речі.

Моїм батькам постійно дзвонили друзі та родичі, які мешкають по всій Україні. Вони переживали за нас, пропонували будь-яку допомогу, запрошували до себе. Ця підтримка була дуже важливою для моєї родини, адже були й такі знайомі, які цілком підтримували «рускій мір» та очікували «визволення та кращої долі».

Дуже прикро, що до сьогодні дехто з них не змінили свою думку. Вони скрізь шукають винних у своїх проблемах, звинувачують Україну в своїх бідах та нічого не роблять для покращення власного життя.

У кінці червня моя родина покинула рідне місто, рідний дім. У машині лише одна сумка з необхідним. Було дуже боляче залишати все, адже ми не знали: повернемося чи ні.

Проїжджаючи містом, ми не впізнавали його. Тиша… Величезні черги за водою, розбиті вікна багатоповерхівок. Залишивши блокпост, на якому нас обшукували озброєні бойовики, батько пришвидшив авто, щоб якомога скоріше вивезти нас із небезпеки.

Ми виїхали, але не заспокоїлися, постійно слідкували за новинами, підтримували тих, хто залишився у цьому пеклі, допомагали волонтерам.

П’ятого липня 2014 року війська Гіркіна «залишили» Краматорськ. Цю дату вважають днем визволення міста. Я дуже радий, що ми повернулися додому. Це велике щастя, що Краматорськ – це Україна, вільне місто, у якому хочеться жити, навчатися та працювати. Подорожуємо Україною, а коли нас запитують: «А звідки ви приїхали?» – ми відповідаємо: «З Краматорська!!!» Люди щиро посміхаються і кажуть: «Ми знаємо: КРАМАТОРСЬК – ЦЕ УКРАЇНА!!!»

Мої батьки до війни часто їздити до Донецька, міста троянд, і мріяли, що я буду там навчатися. Я дуже хочу, щоб якомога скоріше територіальна цілісність України була відновлена.

Війна гримить на сході. Наше місто вже сім років вільне. Його не впізнати: зелене, охайне, сучасне. Але зовсім поруч лінія розмежування, за якою досі розриваються снаряди, ллється кров ні в чому не винних людей. І ми теж не можемо жити спокійно, тому що пройшли самі через це горе.

Сьогодні російсько-українська війна на сході України триває. З різною інтенсивністю, яку не порівняти з бойовими діями 2014-2015 років, але я вірю, що найближчим часом це жахіття скінчиться, мирне небо засяє – і над Донецьком, і над Луганськом, і над Кримом.