Ми з дружиною жили в селі Чепіль Харківської області. Його обстрілюють з перших днів війни. Було боляче спостерігати, як росіяни вбивали людей і нищили інфраструктуру. 

Ми три місяці жили під обстрілами. Потім зателефонувала донька з Дніпропетровської області й наполягла, щоб ми виїхали до неї. Я не хотів їхати, але дружина відмовлялася евакуюватися без мене, тому погодився задля її безпеки. 

У нашому селі залишилося не більше п’ятнадцяти осіб.

Мені прислали відео нашого пошкодженого снарядами будинку й подвір’я. Було боляче дивитися його. 

Ми з дружиною віримо в краще й надіємося на перемогу України. Регулярно перераховуємо кошти на потреби ЗСУ – допомагаємо нашій армії долати ворога.