Ми виїхали з Гуляйполя 10 березня 2022 року. Діти їхали до Запоріжжя і мене забрали. У мене була трикімнатна квартира, а тепер жити мені ніде - вікна побиті, скла немає, балкон розбитий. Там немає ні світла, ні води, ні газу. Важко жити в підвалі в холоді. Дуже довго там не побудеш, і ми вирішили поїхати: діти собі, а я - собі.

Чекаємо на завершення війни. А хто знає, коли це буде. Ну, що робити, чекаємо - і все. Звісно, хочеться додому.