Оріхів бомбили щодня. Не було води, світла й газу. Я залишався вдома до останнього. Сидів у підвалі, не виходив на вулицю. Моє житло побило осколками. Дах протікав, залишатись вже не було сенсу. Я виїхав з дружиною брата. Спочатку був в Дніпрі, а потім переїхав до Запоріжжя, щоб бути ближче до рідного дому. Щодня мене тягне в Оріхів. Дуже хочу повернутись додому. Я зараз хворію, мені потрібні гроші, а пенсія маленька. Сподіваюсь, що скоро ситуація покращиться. Дуже важливо якнайшвидше закінчити війну, бо щодня гинуть люди.