Мені 20 років, зараз я навчаюсь на психолога. Я з Луганської області, з міста Сєвєродонецька. В перший день війни я подумала, що все це - не так вже й серйозно, скоро закінчиться.

Спочатку все було нормально, але потім стало надто небезпечно взагалі виходити з будинку. І тоді доводилося економити на їжі, тому що ми не знали, коли зможемо вийти в магазин.

Мене шокувало, коли влучили в будинок за декілька вулиць від мого дому. Він почав горіти, бо газ не був перекритий, і цю пожежу було добре видно.

Евакуювалися ми на машині з родичами. Тоді проблем не було, ми виїхали на початку квітня. 

Впоратись з психологічними проблемами мені допомагали дихальні техніки. І взагалі, я стресостійка людина. Коли було важко, була дуже вчасною підтримка мами.

Зараз я не дуже добре уявляю своє майбутнє. Хочу довчитися, здобути професію. А загалом - поки що нічого не знаю.