Коля Око – громадянин Росії, багатодітний батько, який мешкав у Маріуполі задовго до російського нападу. Він зміг зафільмувати облогу міста у 2022 році, трагедії маріупольців, що жили поруч, та те, як окупанти перетворювали Маріуполь на попіл. Його відеощоденник набув особливої популярності у соцмережах. Про те, як чоловік та його родина переживали події дворічної давнини, як його родині вдалося вижити та вирватися з окупованого Маріуполя, читайте в матеріалі проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
«Жив добре, Росію не кликав»
Чоловік переїхав з Росії в Україну разом з дружиною на початку 2000-х років. До цього, за його словами, він багато років займався бізнесом у Сочі. Коля Око розповів, чому ухвалив рішення їхати геть з РФ.
– Коли прийшов до влади Путін, корупція зросла. Мені як багатодітному батькові довелося давати хабарі. Я постійно давав хабарі. Звертався там до правоохоронних органів із заявою, що відбувається свавілля. Але потім на мою адресу почали надходити погрози, почали викрадати моїх дітей. Тож ми зібрали у валізи найнеобхідніше та вирішили поїхати.
Коля Око
«Це небо і земля» – так Коля Око порівнює життя в Росії й в Україні.
– До людей в Україні ставляться з розумінням. А в Росії ти тільки маєш данину платити. Якщо ти заробляєш гроші, то маєш ділитися. На цьому побудована вся система в Росії. А якщо ти виходиш з цієї системи, тобто якщо ти не в долі, то з тобою швидко розбираються. На мене штучно порушили дві кримінальні справи. Була фікція, щоб налякати мене.
Родина чоловіка деякий час жила в Москві, потім в Європі, але зрештою приїхала до України.
Пляж «Піщанка» в Маріуполі. Липень 2020 року
– Дітям хотілося, щоб море було, та ми вирішили в Маріуполі купити квартиру. Мені там (у Росії – ред.) не сподобалося, я переїхав до України. Я продовжував займатись бізнесом в Україні, відкрив інтернет-магазин. Справи у мене пішли добре. Гарні гроші заробляв, забезпечений був. Я їх (росіян – ред.) не просив і не кликав в Україну.
«Знищення Маріуполя – це помста»
Для Колі російське повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2022 року було наче дежавю, оскільки йому довелося пережити короткочасну окупацію Маріуполя у 2014 році силами, підконтрольними Росії. Але підтримки місцевого населення вони тоді не отримали, згадує чоловік.
– Десь до 14 червня (2014 року – ред.). Вже сформувався батальйон «Азов», який вигнав, вибив цих терористів з міста. І з того моменту місто стало нормально жити, розвиватися.
Бійці українського добровольчого батальйону «Азов» на околиці Маріуполя, 5 вересня 2014 року
Згодом з територій Донбасу, які в той момент опинилися під контролем незаконного збройного угруповання «ДНР», підконтрольного Кремлю, до Маріуполя переїхало близько 30 тисяч жителів, каже співрозмовник.
– Приїжджали з Донецька люди, отримували пенсії, купували продукти, бо в Маріуполі був великий асортимент та низькі ціни. А в Донецьку позачинялися фабрики, заводи, шахти позатоплювали. Тобто люди не мали ні роботи, ні грошей. Вони були трошки ображені, нібито Росія прийшла на допомогу, а виходить навпаки. Тобто людей просто кинули. І останніми роками там іноді світло відключали, вони без води були.
Чоловік каже, що відчував, що масштабної війни не уникнути, але він не очікував, що вона буде такою агресивною. Коля Око впевнений, що знищуючи Маріуполь, російські сили мстилися його жителям.
Маріупольські двори були всіяні танковими снарядами
Маріуполь добре жив, розвивався, а в Донецьку був занепад
– Чому Маріуполь сильно бомбили? Через заздрість або помсту. Бо Маріуполь добре жив, розвивався, а в Донецьку був занепад. У 2014 році місцеві жителі Маріуполя не підтримали заклики до «русского мира». Був наказ покарати саме маріупольців. Тому там дуже багато мирних жителів загинуло.
«Російська авіація знищувала харчі»
На початку повномасштабного вторгнення виїжджати з Маріуполя Коля Око з сім’єю не збирався. Продуктами та всім необхідним запаслися напередодні, каже чоловік. За тим, як російські війська руйнують Маріуполь, чоловік спостерігав з власного балкона.
Зруйновані будівлі в Маріуполі внаслідок масштабного вторгнення Росії до України, квітень 2022 року
Люди просто живцем помирали. Я був свідком, як дев'яносто з гаком людей з підвалу виносили
– Який сенс ховатися у підвалах, якщо вони не призначені для прихистку, вони з одним входом. Були випадки, коли деякі будинки руйнувалися повністю та засипало вхід. А техніки не було, військовим українським вже не до того було, щоб ці завали розбирати. І люди там просто живцем помирали. Я був свідком, як дев'яносто з гаком людей з підвалу виносили (загиблих – ред.).
Під час бомбардування міста люди найбільше боялися не вибухів снарядів чи мін, а звуку літаків, каже співрозмовник. За його словами, щодня російські військові здійснювали по 30-40 вильотів.
– З першої години ночі до четвертої години ранку – приблизно три години була перерва, і можна було поспати. Спочатку скидали точково на якісь військові об'єкти, а вже десь сьомого числа (березня 2022 року – ред.) скидали на житлові квартали. Перша ракета прилетіла з літака до нашого будинку 7 березня.
Знищені російськими авіаударами багатоповерхівки Маріуполя
Разом з будинками російські військові знищували продуктові магазини, ринки, стверджує Коля Око.
– З нашого будинку добре видно центральний ринок - він практично повністю згорів. Там було багато контейнерів з продуктами. Потім деякі люди ходили, намагалися якісь залишки з цих контейнерів взяти, що не догоріли.
«Тиждень не виходили з будинку»
Щоб приготувати їжу, родина на балконі розводила вогнище, щоб набрати воду, ходили до криниці, коли не було обстрілів. Проте іноді з будинку не виходили протягом тижня. Житель Маріуполя називає той період «найбільш пекельним».
Іноді доводилося навіть голубів ловити та їсти
– Найбільше ми, звичайно, сумували за хлібом. У нас борошно було в запасі, ми робили коржики. Яєць також не було. Крупи, консерви були, але іноді доводилося навіть голубів ловити та їсти.
Після окупації міста російські військові роздавали містянам гуманітарну допомогу. Проте, за словами чоловіка, отримати її було вкрай важко, а їсти майже неможливо.
Маріуполь, березня 2022 року
– Щоб отримати гуманітарку (російську – ред.), треба було за 15 днів записатися. Потім надходило повідомлення. Ти щодня маєш ходити відзначатися про те, що ти існуєш. І коли вже через 15 днів підійшла черга, треба було цю гуманітарку забирати – йти пішки десь за 15 кілометрів до «Порт-Сіті», (найбільший ТРЦ Маріуполя – ред.) на краю міста. Гречка була з жучками, тушкованку дали собаці спробувати - пес її навіть не їв.
Коля Око згадує, що в кожному дворі були свіжі могили. Іноді людей не ховали тижнями.
Могилки практично під кожним будинком були. Ось ідеш – і буквально скрізь хрести стоять
– Просто завертали в килим, у ковдру та виносили (тіло – ред.) з хати. Жінка вранці перед під'їздом готувала їсти, прилетіла міна з міномета, вибухнула та її на смерть вбила. Поруч із будинком поховали, вона лежала п'ять днів на вулиці. Такі могилки практично під кожним будинком були. Ось ідеш – і буквально скрізь хрести стоять, зроблені з дощок.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
«В Європі всі знають про Маріуполь»
19 квітня 2022 року Коля Око разом з дітьми та їхніми сім’ями покинули Маріуполь. Каже, що їхати в бік Росії навіть не думали.
– Легше було виїхати у бік Таганрога, до Ростова, але ми туди не збиралися. У нас навіть думок таких не виникало. Ми виїхали в бік Запоріжжя. Тиждень у Мангуші перебували на фільтрації, тобто у черзі стояли. Ми мали відеофайли - я зберіг їх на SD-карті та у дружини сховав, щоб не знайшли. По одній людині заводять до вагончика, беруть відбитки пальців, усе розпитують, потім фотографують. Речі в машині також перевіряють.
Пошкоджена стела на в'їзді до міста Маріуполь з боку Бердянська
Коля та більшість його дітей після евакуації з окупації майже одразу виїхали до Європи. Він каже, що там тепер всі знають про трагедію в Маріуполі.
– Раніше, коли мешкав у Європі, про Україну мало хто знав – де це є. Коли ще в 1990-х роках казав: «Я з України», питали: «А де це?». А зараз приїхали, кажемо: «Ми з Маріуполя». І всі знають вже про Маріуполь.
Чоловік задоволений тим, як їх зустріли у Європі. За його словами, йому надали будинок, і в кожної дитини тепер є своя кімната. Повертатися в Україну поки не планує.
Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.
.png "Імена")
