Кравчуновська Еліна, 1 курс, Дніпровський фаховий педагогічний коледж комунального закладу вищої освіти   «Дніпровська академія неперервної освіти»  Дніпропетровської обласної ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Кравчуновська Інна Григорівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Яке неймовірно прекрасне життя! Рідна Батьківщина, місце, де я народилась і зростаю, навчаюся, мрію і планую… Це неосяжні простори моєї улюблениці України, яку я так часто називаю, надихають мене на нові справи, на неабиякі звершення. Щоденні турботи, радощі, маленькі перемоги і поразки... Життя протікає своїм звичним руслом, і ніхто навіть не задумується про те, що на кожного з нас чатує біда…велика біда, яка сколихнула мою неньку Україну.

Війна! Подія, яка перевернула життя кожного, перекреслила все в одну мить, закралася в душі від маленькогого немовляти до людини похилого віку. Крихкість спокою навіть ніхто і не підозрював, аж поки не сталося воно….оте тяжке повномасштабне вторгнення на мою землю.

Брудні чоботи ворога розчавлюють все живе, а його сила знищує життя людей, їхні домівки і все те, що вони наживали роками.

2014 рік – це був тільки початок, коли ворог ступив на нашу територію і  почалися перші жертви. 8 років спротиву, війни, убивств, окупації українських земель. Усе найгірше починається з малого. А далі – Велика війна… Лихо прийшло несподівано і зламало звичний порядок життя суспільства. Люди залишаються наодинці зі своїм горем, налякані, розгублені і обездолені. Здається, світу все байдуже, і надія згасає з кожною хвилиною…

Але ж поняття «байдужість» не для нашого українського народу. На боротьбу піднімаються добровольці, які виборюють нам свободу і незалежність. До таких добровольців належить і мій вітчим, який уже 26 лютого 2022 року був у рядах ЗСУ.  

Дуже треба допомога: одягти, взути, а також ліки, тепловізори… Разом із мамою і небайдужими її співпрацівниками та керівництвом знаходимо все, бо народ став на боротьбу, на захист своєї землі. Саме в такий темний час і проявляється справжня людська природа. Людська небайдужість… А це надзвичайно сильно і звучить щиро й гордо!  Ці маленькі прояви доброти ставали промінчиками світла у всеосяжній страшній темряві.

Поступово ці промінчики зливаються у великий потужний потік, коли вчорашні незнайомці починають об’єднуватися і допомагати тим, хто цього потребує. Здавалося, що в цьому потоці можна загубитися, проте кожен робить свою справу.

Я з мамою, своєю тіткою та сестричкою пекли пиріжки, булочки, щоб передати на фронт військовим. Моя старенька бабуся з дідусем тримають кізочок і передають військовим молочко, бо знаходяться поряд, а там недалеко і зона бойових дій. І донати, безкінечні донати, які допомагають купити нашим захисникам найнеобхідніше. Нещодавно придбали автомобіль для транспортування поранених із гарячих точок. Мій вітчим – бойовий медик, який воює й одночасно рятує життя поранених. Наскільки ж він був радий, до речі, особисто він, коли дізнався про цю новину. Бо це радість зі сльозами на очах, бо саме ця подія взаємодопомоги стала переломним моментом у його житті і в житті кожного із нас.

По-перше, це врятовані життя поранених захисників, а по-друге, ця подія взаємодопомоги кардинально змінила наше сприйняття єдності українців і вплинула на наше бачення майбутнього – і особистого, і всієї країни.

Є небайдужі люди, які не втомилися допомагати, які розуміють цінність і суть свободи й незалежності України. Звичайні люди стають героями, які керовані не страхом, а співчуттям та бажанням допомогти. Сила допомоги виявляється не лише у матеріальних ресурсах, але ж не менш важливою є емоційна підтримка. Щирі привітання на фронт, відеоролики від одногрупників, слова розради, теплі обійми – усе це надає сили й відчуття людям, що вони не самотні, що їх героїзм цінують, про них дбають і чекають. Без їхнього захисту ми приречені.

Підтримка стає міцнішою ниткою, яка зв’язує нас із ними, допомагає психологічно підтримати, бо надзвичайно багато розірваних долей через цю кляту війну. Це місток, який перекидається через прірву відчаю.

Моя мама виграла два гранти і відкрила психологічний центр для безкоштовного лікування військових, що на сьогодні це вкрай необхідно. Я також пишаюся і своєю мамою, яка майже ночує на роботі, бо надати психологічну підтримку людині, буває, до без тями зневіреній, «розбитій», у будь-яку хвилину – це теж надзвичайна сила допомоги. Здавна відомо, що врятувати й вилікувати людину можна і словом, і ділом. Допомога стає не просто актом милосердя, а згуртовує суспільство, вчить цінувати найпростіші речі: життя, безпеку, людську підтримку.

Ця подія показала велич українського духу. Вона оголила не лише слабкість, а й неймовірну силу, що криється в здатності співпереживати та допомагати.

Пройдуть роки, біль вщухне, рани загояться… Але пам’ять про ту подію залишиться назавжди. І разом з нею – усвідомлення неймовірної сили, що криється у здатності людини прийти на допомогу іншій. Бо саме в такі моменти ми перестаємо бути просто окремими особистостями і стаємо єдиним цілим, здатним подолати будь-які випробування. Сила допомоги – це сила людства, здатна змінити все!

Подія, яка змінила все. Змінила і зруйнувала,

Тому й пишу я оце есе, бо так довго я сумувала.

Важко поглянути на ту красу, яка дарована нам самим Богом,

Розруха, попіл і тільки смерть –  видно навіть неозброєним оком.

У перші дні цієї війни я мала надію, що все тимчасово,

Але ж далі і далі вглиб цієї чуми тепер здається, що це надовго…

Хоча і жевріє в душі вогник надії, я думаю: безпомилково,

Вірю у силу добра, силу мудрості усього людського.

Вірю в силу захисників наших, які стоять, мов титани,

Не втрачаю надію на те, що звільнять землю вороги-тирани.

Війна змінила все життя, змінила кожного в складний час

І довела, що сила є, що сила в будь-кого із нас.

І сила ця не просто щось, а сила людства, сила допомоги,

Вона не  в зброї і мечах, вона в душі дола тривоги.

Міцна згуртованість і небайдужість, підтримка, воля  й боротьба,

Могутня сила допомоги – у добрих руках головна!

Тож вірю в непереможність сенсу розуму і доброти,

Що врятують  Україну – і досягнемо  ми висоти!

Велич духу людського й милосердя твоє,

Пам’ятай і вір в Бога: Україна понад усе!