Війна - це неприємно й страшно. Разом з нею закінчився мій бізнес. Я була підприємцем, працювала у своєму магазині. Приїжджали «ополченці», вони оселилися в конторі нашого заводу. Вони заходили до мене в магазин зі зброєю, хотіли забрати столи, товар. Я не дозволила цього зробити, а мені пригрозили, що розстріляють. Через два-три дні я все розпродала.

Бачила, як наші земляки співпрацювали з бойовиками, як стріляли «Гради». Я свого дідуся ховала в підвалі. Мріяла про те, щоб швидше прийшла українська армія й прогнали бойовиків, чеченців та росіян. Щоб швидше закінчився цей кошмар. 

Запам’яталось найбільше бомба, яка впала біля нашого дому. Усі фотографували. Це було жахливо.   

Ми були щасливі, коли побачили, що по вулицях нашого міста йдуть українські війська. Це було радісно й приємно. 

Зараз дуже важко, в багатьох людей немає роботи. Але треба сподіватися на краще.