Мені 42 роки. Маю чоловіка і двох дітей. Ми живемо в місті Охтирка Сумської області. Переїхали з багатоповерхівки у приватний будинок до батьків.
24 лютого я була на роботі у стоматології. Відбулися збори, на яких керівництво повідомило, що почалася війна і відпустило всіх працівників додому. Зараз я працюю, але не в повному обсязі.
Було дуже страшно, коли літаки скидали бомби. Росіяни розбомбили військову частину – багато людей загинуло.
Було тяжко без заробітку. Жили лише на пенсію. Добре, що мали свої овочі, компоти, деякі запаси круп. Пекли хліб, смажили оладки. Боялися ходити по хліб до магазину, бо кружляли літаки.
Ми з рідними стали більш згуртованими, переживаємо одне за одного. Особливо страшно за дітей.
Я не збираюся виїжджати з України, навіть з Охтирки. Думаю, що війна не закінчиться раніше весни. Сподіваюся на хороше майбутнє.
