Коли почалася війна, діти Людмили Петрівни поїхали. Їй довелося на самоті переживати страшні бомбардування. Довгий час не виплачувалась пенсія та доводилося голодувати. Обстрілювали з усіх боків, розповідає жінка - "Пам'ятаю, як літак нас бомбив, п'ятсот метрів від мене, все пам'ятаю - це не стирається". Після нічного обстрілу навколо її будинку впало дев'ять снарядів і було розбито вікна, які немає фінансової можливості засклити. Пережиті стреси відбилися на здоров'ї жінки, і вона перестала ходити ногами.