"Коли ми виїхали, бомбардували "Азовсталь". Дуло танків націлено на тебе. Старший син поклав дітей на коліна і прикривав їм голову. На сусідню машину з літака скинули бомбу, а перед нами розірвався снаряд. Підірвався асфальт, падали стовби. Я написала сестрі та подрузі листи в інтернеті. Попросила, якщо діти виживуть, щоб над ними взяли опіку. Не було зрозуміло, чи доживемо до ранку", - згадує жителька Маріуполя Яна.