У перший день війни ми почули вибухи й почали збирати речі. По нашому місту сильно стріляли. Влучили у будинок поруч, там загинув хлопчик. Півтора місяці ми просиділи в підвалі. Доїдали те, що було. Нам також продукти підвозили волонтери. Чоловіка вибуховою хвилею відкидало від обстрілів. Одного разу чоловік побачив, що виїжджають люди, і ми виїхали.
Зараз ми знаходимось у Полтаві. Мені боляче, що в Україні гинуть люди. Я мама двох діток. В мене загинув однокласник.
Думаю, війна скінчиться нескоро. Хотілося б, щоб швидше, та був мир.
