Тридцять років я пропрацювала на Азовсталі. Двадцять четвертого лютого мені зателефонувало керівництво та повідомило, що в нічну зміну виходити поки не потрібно. А далі два місяці я прожила під обстрілами. Не було продуктів, води, світла та газу. Я пила по три ковточки води на день та їла сухарі. Найбільше мене шокували авіанальоти. Було дуже страшно сидіти і гадати, чи впаде на тебе бомба. Я ніколи не забуду загиблих людей, тіла який лежали на вулицях, а дехто так і сидів вбитий - на лавочці або у візочку. Близько двадцяти моїх друзів загинуло під час обстрілів. Сама я також попадала під обстріли, ледь не загинула від пожежі.
Війна принесла ріки горя та сліз. Це було жахливо.
Із Маріуполя і виїжджала через Росію. З собою забрала трьох собак та кота. У мене був рюкзак з документами та рюкзак з кормом для тварин. Зараз я живу в Дрогобичі. Сподіваюсь, що зможу колись повернутись додому.
